Це мій форум. Ви можете створювати теми та брати участь у їх обговоренні.
Створити тему | До списку
тут ви можете ознайомитись із останніми новинами політики України і світу, а також прокоментувати їх. всіх бажаючих запрошую ділитися на цьому форумі своїми новинами та коментарями щодо діяльності правоохоронних органів та адміністративно-політичного устрою країни.
НЕ В ДЕНЬГАХ СЧАСТЬЕ
Об альтруизме и самопожертвовании, заложенных в бюджет
Бесспорно, в процессе обсуждения проекта госбюджета-2007 будет найдено еще немало «художеств», заботливо «предвиденных» (ПР)авительством для себя и своих. Но тем более недопустимо игнорировать факты, которые вроде бы добавляют к сложившемуся имиджу нашего «политикума» (как сборищу прожженных деляг и беспринципных прохиндеев) несколько светлых, как слеза Януковича, штрихов. Поистине, благородные люди собрались в Верховной Раде Украины пятого «демократического» созыва! Особенно предводители политических партий. Мало того, что они не покладая рук и языков пекутся судьбами отечества, так еще и, как оказалось, несут на этой почве немалые финансовые потери - исключительно во благо народа, разумеется… Но обо все по порядку. 27 июня 2003 года Закон Украины «Про політичні партії в Україні» был дополнен Разделом IV-1, которым предусматривалось введение государственного финансирования уставной деятельности политических партий. Не всех, конечно, а при условии, если «на останніх чергових виборах народних депутатів України виборчий список кандидатів у депутати від цієї партії отримав три і більше відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні» (Статья 17-3). Таким образом, пять политических партий, которые после 26 марта 2006 года оказались в парламенте, должны были уже с 1 июня этого года получать деньги из бюджета. Но, как выяснилось впоследствии, в бюджете на 2006 год денег на уставную деятельность не оказалось. Поэтому вопрос и не поднимался. Да и, если вспомнить, в то не столь отдаленное время вожди и партии бились над решением куда более важных вопросов. Но и в проекте бюджета на 2007 год не предусмотрены расходы на государственное финансирование политических партий! Цитируем авторов проекта бюджета: «Стаття 76. З метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2007 рік дію: … 43) статей 17, 18, 19 та розділу ІV-1 Закону України «Про політичні партії в Україні» щодо державного фінансування статутної діяльності політичних партій». В этом контексте обоснованно возникает вопрос: почему же все-таки, имея законное право на казенную пайку и не получив ее, политические партии продолжают игнорировать подобное «обирание»? На первый взгляд, ситуация кажется предельно ясной. Министерство финансов вполне резонно отказывается выделять бюджетные средства на финансирование уставной деятельности политических партий. Мол, и без того денег в обрез, а тут еще вы со своими бреднями. Но, в таком случае, следует признать, что в лице Николая Азарова украинская дипломатия безвозвратно потеряла ценнейшего кадра, обладающего феноменальным даром убеждения. Хотя, конечно, подобный шаг можно рассматривать и как добровольную инициативу со стороны партийных лидеров, которые решили поддержать правительство в трудную минуту. Причем, единогласно. Не дивно ли? Спору нет, глупо выглядела бы та же Тимошенко, которая сейчас, с одной стороны, обвиняет Кабинет министров в том, что он отбирает последнюю краюху у обнищавших пенсионеров (поднятием тарифов на коммунальные услуги), а с другой – требует бюджетных средств на уставную деятельность своей «Батьківщини». Хотя, будучи в жесткой оппозиции, БЮТ (не обязательно устами Тимошенко) мог хотя бы упрекнуть Азарова в том, что тот таким способом хоть и не очень больно, но все же бьет по оппозиционному карману. Но не упрекнул. Не упрекнула и «Наша Украина». СПУ и КПУ тоже не подают голоса. Может, это из-за того, что у них с недавних пор появились свои, эксклюзивные «джерела фінансування»? Партии регионов по известным причинам деньги сейчас больше нужны в бюджете, чем на партийных счетах. Да и Николай Янович, наверное, предельно доходчиво объяснил своим партийным коллегам, что это не те суммы, на которые следует обращать свое внимание. Кстати, о суммах. Формула, по которой вычисляется сумма годового финансирования политических партий из бюджета, такова: «Щорічний обсяг фінансування статутної діяльності політичних партій (партій, що входили до виборчих блоків політичних партій) з Державного бюджету України становить 0,01 розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 1 січня року, що передує року виділення коштів, помноженого на кількість громадян, включених до списку виборців на останніх чергових виборах народних депутатів України» (Статья 17-2). Учитывая тот факт, что состоянием на 1 января 2006 года размер минимальной заработной платы был равен 350 гривням, а количество избирателей в списках избирателей на последних выборах ровнялось 37 163 136 человек, то при умножении мы получаем цифру в 130 070 976 гривень. Эти средства, «розподіляються Міністерством юстиції України між політичними партіями, у тому числі і тими, які входили до складу виборчих блоків політичних партій, у випадках, передбачених статтями 17-3, 17-4 цього Закону, пропорційно до кількості голосів виборців, поданих за списки кандидатів у депутати від таких політичних партій та виборчих блоків політичних партій відповідно до інформації про офіційні результати виборів, яка надається Міністерству юстиції України Центральною виборчою комісією» (Статья 17-5). Поскольку этих денег политическим партиям в 2007 году, скорее всего, не видать, мы не стали упражняться с калькулятором для вычисления убытков каждой партии. Тем более, что потеряв «в деньгах» они обретают нечто большее. Состоянием на сегодняшний день существует множество причин, по которым политическим партиям объективно не выгодно государственное финансирование. Даже и в большем размере, чем сейчас. Во-первых, несмотря на внушительность сумы, эти деньги не смогут полностью удовлетворить нужды политических партий. Оргработники знают, что для нормальной деятельности полноценной партийной структуры нужны более существенные средства. И успех (или провал) той или иной партии на тех или иных выборах именно и определяются во многом объемом привлеченного «дополнительного» финансирования. Во-вторых, бюджетное финансирование предполагает контроль целевого использования политической партией выделенных денег. И это один из ключевых моментов. Так, «перевірка обсягу та напрямів використання політичними партіями коштів, виділених з Державного бюджету України на фінансування їхньої статутної діяльності, здійснюється Головним контрольно-ревізійним управлінням України у період з 1 лютого по 1 березня року, наступного за роком, в якому було виділено кошти на підтримку статутної діяльності політичної партїі» (Статья 17-8). Это значит, что за каждую государственную копейку нужно будет держать ответ. А если учесть, что в масштабах партийной системы Украины это действительно копейки, то зачем тогда рисковать? Зачем подставляться под государственный контроль из-за мелочи? Представьте, к примеру, каким бумерангом ударит по репутации и рейтингу партии скандал с нецелевым использованием средств какой-то районной парторганизацией. И, поверьте, суммы растрат будут интересовать общественность куда меньше, чем, собственно, наличие самого факта. Да и простор для провокаций открывается замечательный. Партийным лидером только этого не хватало! Так что лучше не искушать неокрепшие души партийных функционеров мелкого пошиба государственными деньгами. В-третьих, как вы уже успели заметить, деньги из бюджета предвидятся не на «карманные расходы» партийных вождей, а на «уставную деятельность». Это, в свою очередь, обязывает тех же вождей к необходимости дележа средств между партийными организациями местного уровня для, что называется, «поддержания штанов» в период между выборами. Это значит, что выделенные деньги надо будет вкладывать в развитие партийной структуры на местах. А кто в этом заинтересован?! Кто угодно, только не столичные партайгеноссе. Ни одному политическому лидеру сегодня не нужна сильная партийная структура, поскольку такая структура сможет в результате поставить под вопрос «беспредел» своих лидеров. В первую очередь это касается избирательного периода, когда киевские бонзы наглым образом пытаются влиять на формирование списков кандидатов в местные советы или же указывают, кого из кандидатов в мэры должна поддержать партия. Более того, сегодня киевское партийное руководство обладает исключительной монополией на принятия решений в политической партии. И дабы не утратить эту монополию необходимо держать местные организации в настолько слабом состоянии, чтобы они могли только исполнять, но не предлагать и уж тем более – не влиять. Иными словами, думающие и сомневающиеся сегодня «партийными строителями» не востребованы. Главное – жесткая вертикаль и безоговорочное исполнение указов кормчих, которые и определяют «кривую» партийной линии. В-четвертых, деньги, причем значительно превышающие бюджетное финансирование, лучше зарабатывать иными путями и схемами, а партию рассматривать как приложение к коммерческой деятельности. Не более. Таким образом, предводителей украинских «партструктур» ситуация с пресечением государственного финансирования вполне устраивает. Поэтому и молчат. Получается так, что на программно-идеологическом фронте руководство партий – «непримиримые враги», а по сути своей внутрипартийной деятельности – «молчаливые компаньоны». Главная их цель – завязать все на себе, не допуская никакой конкуренции. А как это проще всего сделать? Правильно, контролируя финансовые потоки и поступления. Партийная система Украины остается и дальше сверхличностной, а ее финансирование – terra incognita для общественности. Ведь те люди, кому приходилось иметь более чем поверхностное отношение к партийному строительству и выборам, прекрасно знают, какими методами осуществляется их финансирование: «прилетает волшебник в голубом вертолете» с «мешком денег» сомнительного происхождения. Дальше – дело техники. Определить причины подобного явления в рамках одной статьи невозможно. Следует только заметить, что с сохранением действующего сейчас избирательного законодательства ситуация будет только усугубляться, поскольку оно наделяет политические партии исключительным правом на выдвижение кандидатов в депутаты. А это, в свою очередь, способствует дальнейшему превращению политических партий в «священных коров» капитала, готового идти на любые издержки ради обновления своего представительского мандата. http://obkom.net.ua/articles/2006-09/29.1147.shtml
Проект Закону України "Про внесення змін до Конституції України" було обговорено на брифінгу за участю колишнього Генерального Секретаря Ради Європи Вальтера Швіммера
27.09.2006 Необхідність реформування правоохоронних органів держави та приведення їх функцій і повноважень до європейських стандартів обговорюється на усіх владних щаблях з часу прийняття Конституції України. До безпосередньої розробки як концепції реформування, так і безпосередньо проектів нормативних актів з даного питання залучився великий загал науковців, практиків, посадових осіб різного рівня. Не залишилася осторонь цього процесу і Генеральна прокуратура України, якою з урахуванням досвіду функціонування різних моделей органів прокуратури європейських країн, а також історичних традицій, сучасних потреб суспільства розроблено проект Закону України „Про внесення змін до Конституції України”. З огляду на те, що даний документ стосується питання внесення змін до Основного Закону держави і може слугувати базою для кардинального трансформування базових засад правової системи України, Генеральною прокуратурою України направлено вказаний проект для вивчення Інституту з міжнародних досліджень у Монте-Карло та іншим європейським експертним установам. Інститутом з міжнародних досліджень у Монте-Карло було сформовано експертну групу, яку очолив колишній Генеральний Секретар Ради Європи Вальтер Швіммер. Слід зазначити, що пан Вальтер Швіммер з 1995 року, тобто з часу членства України у Раді Європи постійно вивчав проблеми нашого державотворення та надавав рекомендації щодо необхідності й шляхів реформування вітчизняної правової системи. Саме тому так важливий для нас висновок даної експертної групи, оскільки він відображає європейське бачення ролі та місця прокуратури в Українській державі. 25 вересня 2006 року пан Вальтер Швіммер зустрівся з Генеральним прокурором України Олександром Медведьком та передав йому офіційний висновок експертної групи Інституту з міжнародних досліджень у Монте-Карло. У головній квінтесенції висновку Вальтера Швіммера та групи європейських експертів підкреслюється, що вони вітають законопроект, розроблений Генеральною прокуратурою України, відзначають його європейський дух та водночас підтримують запропоновану прокуратурою України модель незалежної прокуратури у складі судової гілки держаної влади. Представляючи висновки європейських експертів Вальтер Швіммер зустрічався з Прем’єр-міністром України Віктором Януковичем та Головою Верховної Ради України Олександром Морозом, поінформувавши їх про вірність запропонованого Генеральною прокуратурою України курсу реформ. Крім того, він мав зустрічі з заступником Глави Секретаріату Президента України Олександром Чалим та заступником Голови Конституційного Суду України Сюзанною Станік. Враховуючи схвальну реакцію провідних європейських експертів Генеральним прокурором України Олександром Медведьком прийнято рішення про направлення для вивчення до міжнародних інституцій розробленого фахівцями прокуратури проекту Закону України „Про прокуратуру” у якому детально розроблено механізм реалізації функцій, передбачених у вказаному проекті Закону України „Про внесення змін до Конституції України”. Розуміючи, що рішення про внесення змін, як до Конституції України, так і до інших законів держави приймає виключно Верховна Рада України, Генеральна прокуратура України не переймає на себе функцію законодавчої ініціативи, однак розуміє обов’язок розробки та надання професійних рекомендацій шляхів реформування саме органів прокуратури. Водночас вона сподівається, що вищий законодавчий орган держави, який представляє інтереси усього суспільства, прийме до уваги наші пропозиції, які знайшли своє позитивне схвалення у провідних міжнародних інституціях.
Проект
Про внесення змін до Конституції України Верховна Рада України постановляє: І. Внести до Конституції України (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 30; ст. 141, 2005 р., № 2, ст. 44) такі зміни: 1) статті 121-123 викласти в такій редакції: “Стаття 121. Прокуратура України становить єдину незалежну систему органів судової влади, на яку покладаються: 1) кримінальне переслідування у досудовому провадженні та підтримання державного обвинувачення в суді; 2) захист прав і свобод людини і громадянина, державних і суспільних інтересів, а також представництво їхніх інтересів у суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування; 4) нагляд за додержанням законів органами та установами, які виконують судові рішення, а також застосовують заходи примусового характеру, пов’язані з обмеженням особистої свободи громадян. Прокуратура виконує й інші функції, передбачені законом. Стаття 122. Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який призначається на посаду Президентом України за згодою Верховної Ради України. Генеральним прокурором України може бути призначений громадянин України, який досяг сорока років, має вищу юридичну освіту, стаж в органах прокуратури не менш як п’ятнадцять років, проживає в Україні протягом останніх десяти років та володіє державною мовою. Строк повноважень Генерального прокурора України становить сім років, по закінченню якого він може бути звільнений з посади Президентом України або призначений на цю посаду в порядку, передбаченому частиною першою цієї статті. Дострокове звільнення з посади Генерального прокурора України здійснюється Президентом України за згодою не менш як двох третин від конституційного складу Верховної Ради України у випадках і на підставах, визначених законом. Генеральний прокурор України щорічно надає інформацію про діяльність органів прокуратури Президенту України та Верховній Раді України. Стаття 123. Організація, повноваження та порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом. Структуру Генеральної прокуратури України затверджує Президент України.” 2) пункт 9 розділу XV “Перехідні положення” викласти в такій редакції: „Прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію досудового слідства до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування”.
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України «Про внесення змін до Конституції України» 1. Обґрунтування необхідності прийняття закону При вступі до Ради Європи Україна взяла на себе зобов’язання змінити роль та функції прокуратури шляхом перетворення цього інституту в орган, який відповідатиме європейським стандартам (висновок та рекомендація Парламентської Асамблеї РЄ № 190 (1995) від 26 вересня 1995 року щодо вступу України). Конституція України 1996 року змінила статус прокуратури, закріпивши за нею функції, які загалом відповідають принципам Ради Європи. Водночас Перехідними положеннями за прокуратурою на невизначений термін залишено виконання функцій попереднього слідства та нагляду за додержанням і застосуванням законів. Стосовно останньої функції Венеціанська комісія висловила своє застереження (Висновок щодо Конституції України, прийнятий на 30 Пленарному засіданні у Венеції 7-8 березня 1997 року). У ході проведення «малої судової реформи» у червні – липні 2001 року внесено зміни до Кримінально-процесуального кодексу та до Закону України «Про прокуратуру», відповідно до яких прокурори позбавлені права на санкціонування арештів, обшуків житла та іншого володіння особи, а ці повноваження передано виключно судам. Прокуратуру також позбавлено повноважень щодо здійснення нагляду за законністю судових рішень. Інших реальних кроків, спрямованих на реформування прокуратури відповідно до зобов’язань перед Радою Європи, Україною за цей час, за оцінками європейської сторони, не зроблено. 8 грудня 2004 року Верховною Радою України ухвалено Закон «Про внесення змін до Конституції України», яким передбачено конституційне закріплення за прокуратурою функції нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Закон набув чинності з 1 січня 2006 року. У висновку Венеціанської Комісії щодо законів про зміни до Конституції України висловлено стурбованість стосовно розширення повноважень прокуратури та зазначено, що це є кроком назад від історичних традицій прокуратури в країнах, що керуються принципом верховенства права. Парламентська Асамблея Ради Європи у резолюції від 5 жовтня 2005 року № 1466 (2005) «Про виконання обов’язків та зобов’язань Україною» висловила стурбованість з приводу того, що в реформі прокуратури було зроблено крок назад у зв’язку з конституційними змінами від 8 грудня 2004 року. Адже підпункт 11.vi. Висновку Асамблеї № 190 та пункт 9 Перехідних положень Конституції України 1996 року вимагають змінити роль та функції цієї інституції. Такі ж пропозиції містяться у Рекомендації Парламентської Асамблеї № 1604 (2003) щодо ролі прокуратури в демократичному суспільстві, керованому верховенством права. Крім того, ПАРЄ нагадує про свої Резолюції №№ 1346 (2003) та 1364 (2004), де наголошено, що під час внесення змін до Конституції України необхідно суворо дотримуватися всіх положень чинної Конституції та повністю враховувати рекомендації Венеціанської комісії. Парламентська Асамблея висловлює глибокий жаль, що конституційні зміни від 8 грудня 2004 року містять положення, які Венеціанська комісія неодноразово визнавала такими, що не відповідають принципам демократії та верховенства права, зокрема стосовно повноважень прокуратури. Парламентська Асамблея Ради Європи у рекомендації № 1722 (2005) «Про виконання обов’язків та зобов’язань Україною» запропонувала органам влади України подати для оцінки експертам Ради Європи, таким як Венеціанська комісія, нові проекти конституційних поправок, проекти законів про реформу прокуратури тощо. З метою забезпечення належного виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають з її членства в Раді Європи, досягнення відповідності політичній складовій Копенгагенських критеріїв щодо набуття членства в Європейському Союзі, та беручи до уваги Резолюцію № 1466 (2005) і Рекомендацію № 1722 (2005) Парламентської Асамблеї Ради Європи від 5 жовтня 2005 року, Указом Президента України від 20 січня 2006 року № 39 затверджено План заходів із виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають з її членства в Раді Європи. Підпунктом 1 пункту 1 цього Плану передбачено до 1 квітня 2006 року підготувати проект Закону про внесення змін до Конституції України з урахуванням висновків Венеціанської Комісії та пункту 14 Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи № 1466 (2005) від 5 жовтня 2005 року, що зумовлює внесення відповідних змін до розділу, яким визначається статус прокуратури. 2. Цілі та завдання прийняття закону Метою розробки проекту Закону України «Про внесення змін до Конституції України» є необхідність закріплення конституційного статусу прокуратури України відповідно до міжнародних принципів і стандартів щодо ролі та місця прокуратури у демократичному суспільстві, зважаючи на історичні традиції, реальний стан державного та суспільного розвитку України. Проект закону покликаний вирішити питання щодо місця прокуратури України у загальній системі поділу влади, уточнити її функції, порядок призначення на посаду та звільнення з посади Генерального прокурора України, встановити вимоги до особи, яка може обіймати цю посаду. 3. Загальна характеристика й основні положення проекту Проектом пропонується статті 121-123 викласти в іншій редакції. Зокрема у статті 121 передбачити, що прокуратура України становить єдину незалежну систему органів судової влади, на яку покладаються: кримінальне переслідування у досудовому провадженні та підтримання державного обвинувачення в суді; захист прав і свобод людини і громадянина, державних і суспільних інтересів, а також представництво їхніх інтересів у суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування; нагляд за додержанням законів органами та установами, які виконують судові рішення, а також застосовують заходи примусового характеру, пов’язані з обмеженням особистої свободи громадян. Прокуратура виконує й інші функції, передбачені законом. Прокуратура – єдина незалежна система органів судової влади. Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Водночас місце прокуратури в системі органів державної влади в Основному Законі не визначено, що створює загрозу порушенню зазначеного принципу при визначенні повноважень прокуратури (про що неодноразово робили застереження експерти Ради Європи). У світі існують різні підходи до визначення місця прокуратури в системі органів державної влади. Так, в Естонії, Австрії, Польщі, Німеччині прокуратура належить до виконавчої гілки влади, у Венесуелі, Колумбії Люксембурзі – до законодавчої. Разом з тим, у сучасних демократичних країнах спостерігається тенденція до віднесення прокуратури, як правило, до судової гілки влади. Цим шляхом, окрім таких демократичних країн як Бельгія, Італія, Греція, Іспанія, Нідерланди, Фінляндія, Португалія, Франція, пішла більшість постсоціалістичних країн, зокрема Азербайджан, Вірменія, Грузія, Казахстан, Молдова, Росія, Латвія, Литва, Болгарія, Румунія. Прокуратуру України пропонується також віднести до судової гілки влади, оскільки функції прокуратури безпосередньо пов’язані із здійсненням правосуддя. Водночас це сприятиме деполітизації системи прокуратури, а також забезпеченню належних гарантій її незалежності. Незалежність прокуратури при здійсненні повноважень є визначальним принципом її діяльності, що повністю відповідає міжнародним стандартам. Відповідно до нього, прокурори здійснюють свої повноваження виключно на підставі додержання Конституції України та чинних на її території законів незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень політичних організацій, громадських об’єднань. Незалежність органів прокуратури гарантується порядком призначення на посаду Генерального прокурора України та підпорядкованих йому прокурорів, порядком звільнення їх із займаних посад, організаційною побудовою органів прокуратури, порядком їх фінансування, рівнем матеріального та соціального забезпечення працівників органів прокуратури. Єдність прокуратури означає, що в Україні існує лише одна система органів, на які покладається виконання прокурорських функцій. Усі органи прокуратури здійснюють свої повноваження за єдиними принципами і правилами. Організаційне керівництво органами прокуратури здійснюється відповідними прокурорами на основі єдиноначальності. Кримінальне переслідування у досудовому провадженні та підтримання державного обвинувачення в суді. Функція кримінального переслідування є головною і визначальною для органів прокуратури, що прямо передбачено міжнародними нормами і стандартами стосовно прокуратури, зокрема Рекомендацією (2000) 19 Комітету Міністрів Ради Європи щодо ролі прокуратури у системі кримінального судочинства та Рекомендацією ПАРЄ 1604 (2003) про роль прокуратури в демократичному правовому суспільстві. Ця функція є звичною для країн з розвинутою правовою системою (США, Італія, Німеччина, Франція, Португалія). Цим шляхом пішла також більшість пострадянських країн (зокрема Вірменія, Грузія, Казахстан, Киргизія, Литва, Росія, Угорщина). Водночас обсяг повноважень прокурорів щодо кримінального переслідування визначається кримінально-процесуальним законодавством і в різних країнах має свої особливості. Так, у деяких державах зазначена функція містить стадії досудового слідства, судового розгляду і відбування визначеного судом покарання (Фінляндія, Португалія, Італія, Казахстан), в інших – обмежується стадією досудового слідства (Латвія, Литва, Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Киргизія, Молдова, Узбекистан, Румунія, Росія). Підтримання державного обвинувачення в суді є обов’язковою стадією кримінального переслідування, тому посилання на неї пропонується залишити у тексті Конституції. Захист прав і свобод людини і громадянина, державних і суспільних інтересів, а також представництво їхніх інтересів у суді у випадках, визначених законом. Пропонується трансформувати функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів (пункт 9 розділу XV «Перехідні положення» Конституції) у функцію захисту прав і свобод людини і громадянина, державних і суспільних інтересів та об’єднати її з існуючою функцією представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 статті 121 Конституції). Водночас скасовується функція нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами (пункт 5 статті 121 Конституції). Запропонована функція за своїм призначенням, змістом і метою не суперечить міжнародним нормам та стандартам у гуманітарній сфері і притаманна органам прокуратури у багатьох європейських країнах. У такому визначенні вона набуває значення додаткового механізму захисту прав людини, гарантованого Конституцією України, чинними законами та загальновизнаними нормами міжнародного права, зокрема Загальною декларацією прав людини, проголошеною Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, та Конвенцією про захист прав і основних свобод людини, підписаною 4 листопада 1950 року. Відсутність законодавства про надання безоплатної правової допомоги громадянам, перевантаженість судів, численні випадки прийняття незаконних судових рішень, тривалість процесу проведення судово-правової реформи та інші об’єктивні чинники не дозволяють достатньою мірою забезпечити пересічним громадянам доступний захист їхніх прав. Особливо це стосується громадян з низьким рівнем достатку, інвалідів, неповнолітніх. Це зумовлює необхідність існування різних механізмів захисту прав людини з боку державних інституцій, у тому числі прокуратури. Аналогічну функцію захисту державних і суспільних інтересів, прав людини та громадянина виконують не тільки прокуратури Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Казахстану, Киргизії, Молдови, Росії, Таджикистану, Туркменії, Узбекистану, але й прокуратури Латвії, Литви, Болгарії, Угорщини, Польщі, Румунії, Словацької Республіки, Хорватії. Щодо останніх жодних зауважень з боку європейських структур не висловлюється, при тому що більшість із названих країн є членами Євросоюзу. Зміна у формулюванні функції прокуратури щодо нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування зумовлена недоцільністю визначення на конституційному рівні стадій кримінального процесу і відсутність чітких меж між різними формами досудового розслідування, особливо з огляду на триваючу реформу у цій сфері. Зміна у назві функції нагляду за додержанням законів органами та установами, які виконують судові рішення, а також застосовують заходи примусового характеру, пов’язані з обмеженням особистої свободи громадян, викликана тим, що чинна редакція (пункт 4 статті 121) дає підстави для помилкових тлумачень про те, що прокуратура здійснює нагляд за судами при зверненні вироків (ухвал) до виконання, на що зверталась увага експертів Ради Європи. Водночас пропонується поширити наглядові повноваження прокуратури не лише за виконанням судових рішень у кримінальних справах, але й в інших категоріях справ (цивільних, господарських, адміністративних). З огляду на реальний стан з виконанням судових рішень прокурорський нагляд має виступати як додаткова гарантія (поряд із судовим контролем) захисту прав і свобод громадян та державних інтересів. Відповідно до чинного законодавства прокуратура здійснює також координацію діяльності правоохоронних органів по боротьбі із злочинністю, міжнародну правову допомогу у кримінальних справах (екстрадицію та передачу кримінального переслідування), розробляє систему та методику єдиного обліку і статистичної звітності про злочинність, розкриття і розслідування злочинів, правове забезпечення тощо. Ці функції є похідними від основних, проте не співпадають з ними. Їх відображення в Конституції є недоцільним і тому пропонується визначити, що прокуратура виконує й інші функції, передбачені законом. У статті 122 Конституції передбачається уточнити порядок призначення на посаду та звільнення з посади Генерального прокурора України, встановити вимоги до особи, яка може обіймати цю посаду. Порядок призначення і звільнення Генерального прокурора України має гарантувати реалізацію такого визначального принципу, як незалежність прокурорів. З цією метою пропонується скасувати інститут висловлення недовіри Генеральному прокурору Верховною Радою України, який, за висновками експертів Ради Європи, є формою політичної відповідальності, що є несумісним із статусом Генерального прокурора. Крім того, існуючий порядок звільнення Генерального прокурора надає Верховній Раді більше прав, ніж Президенту, що порушує баланс стримань і противаг між різними видами державної влади. Встановлення вимог до претендентів на посаду Генерального прокурора України, як це передбачено в Конституції стосовно суддів, має гарантувати високий фаховий рівень претендента і знання ним специфіки роботи в органах прокуратури. Нинішній строк повноважень Генерального прокурора України у п’ять років, за висновками експертів Ради Європи, не забезпечує належним чином його неупередженість та незалежність від політичних сил і має бути збільшений. Тому пропонується визначити цей термін у сім років (у Киргизії, Литві, Болгарії цей термін становить сім років, у Македонії, Словенії, Португалії – шість. В Україні строк повноважень членів Вищої ради юстиції, крім тих, хто входить до її складу за посадою, становить шість років, суддів Конституційного Суду України – дев’ять років без права бути призначеним повторно). Пропонується розмежувати порядок звільнення Генерального прокурора з посади у зв’язку із закінченням строку, на який його призначено, та дострокове звільнення. У першому випадку для цього достатньо видання указу Президента України, а в другому вимагатиметься спільне рішення Президента і кваліфікованої більшості парламенту. Випадки та підстави дострокового звільнення з посади Генерального прокурора мають бути визначені Законом, що також слугуватиме додатковою гарантією належного виконання ним службових обов’язків. Порядок призначення на посаду та звільнення з посади Генерального прокурора, а також особливості його правового статусу визначають форми зовнішнього контролю за його діяльністю. З огляду на зазначені обставини пропонується визначити в Конституції, що Генеральний прокурор України щорічно надає інформацію про діяльність органів прокуратури Президенту України та Верховній Раді України. Частину першу статті 123 Конституції України пропонується доповнити словом «повноваження», що більш повно відображає предмет регулювання законів, якими регламентується діяльність державних органів. Саме такий підхід застосовано щодо органів виконавчої влади (частина друга статті 120 Конституції). Зазначену статтю пропонується також доповнити частиною другою, якою визначити, що структуру Генеральної прокуратури України затверджує Президент України. На сьогодні Генеральна прокуратура України є майже єдиним державним органом, керівнику якого надано право затвердження структури та чисельності. Визначення Президентом структури Генеральної прокуратури сприятиме стабільності діяльності органів прокуратури та закріпленню кваліфікованих кадрів. 4. Стан нормативно-правової бази у цій сфері правового регулювання Конституція України, Закон України «Про прокуратуру», процесуальне та інше законодавство. 5. Фінансово-економічні обґрунтування Прийняття Закону України «Про внесення змін до Конституції України» не потребує додаткових фінансових витрат з Державного бюджету України. 6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття закону Прийняття цього Закону створить необхідні правові передумови для приведення конституційного статусу органів прокуратури України у відповідність з міжнародними принципами і стандартами щодо ролі та місця прокуратури у демократичному суспільстві, а також виконанню Україною зобов’язань перед Радою Європи (висновок та рекомендація Парламентської Асамблеї РЄ № 190 (1995) від 26 вересня 1995 року щодо вступу України). Прес-служба Генеральної прокуратури України http://www.gpu.gov.ua/control/uk/publish/article/i...
Азаров: Бюджет-2007 більш соціальний, ніж бюджет-2006
Про це повідомляє прес-служба Кабінету Міністрів з посиланням на виступ Азарова на засіданні Кабміну. "Бюджет 2007-го року більш соціальний, ніж бюджет-2006, він передбачає збільшення всіх соціальних виплат", - цитує прес-служба Азарова. За його словами, показники місцевих бюджетів збільшилися після доробки на 2,1 млрд гривень, зокрема, по статтях: медикаменти - на 543 млн гривень, продукти харчування - на 520 млн гривень. Крім того, збільшена допомога родинам з дітьми на 5,3 млрд гривень. "І хто це сказав, що бюджет не соціальний? Хто це придумав? Інша справа, що ми виправляємо ті диспропорції, які були створені в 2005-2006 роках", - сказав міністр. За його словами, у 2003 і 2004 роках ріст прямих іноземних інвестицій складав 2,3 млрд гривень, а зараз - 1,1 млрд гривень. На думку Азарова, насправді відбувається зменшення інвестицій в основний капітал за рахунок власних ресурсів українських підприємств. "Це має нас насторожити, і ми повинні вжити заходів, щоб би виправити цю ситуацію", - заявив Азаров. Він сказав, що зараз не вистачає 640 млн гривень для виплати допомоги при народженні дитини, 750 млн гривень на фінансування пенсій військовослужбовцям і 2 млрд для дотацій міським бюджетам на підвищення тарифів. За його словами Мінфін не знає, як вийти з цієї ситуації. Щодо тарифів на житлово-комунальні послуги Азаров сказав, що вони повинні бути обґрунтовані, і сьогодні уряд намагається вирішити це питання. Як повідомляло агентство, Комітет Верховної Ради з питань соціальної політики критикує проект державного бюджету на 2007 рік за передбачене даним документом скорочення соціальних витрат. Комітет, зокрема, підкреслює, що проект держбюджету-2007 сформований на базі штучно занижених розмірів основних соціальних стандартів (прожиткового мінімуму, мінімальної зарплати і різних видів державної соціальної допомоги). 21 вересня Верховна Рада прийняла до свого розгляду запропонований Кабінетом Міністрів проект державного бюджету на 2007 рік. Президент Віктор Ющенко готовий схвалити закон про бюджет, якщо він буде спрямований на реформи і розвиток країни. http://www.korespondent.net/
Старший следователь по особо важным делам Генпрокуратуры Галина Ивановна Климович – личность легендарная. Бескомпромиссный боец и профессионал, благодаря которой, в частности, была раскрыта деятельность кровавой одесской банды Марьянчука. На нее дважды покушались, она вынуждена жить под постоянной охраной. Но сейчас не об этом. Мы расскажем о деле, которым Галина Климович занималась до недавнего времени. Не хочется верить в то, что удалось выяснить Климович. А именно: территорию одного из крупнейших лечебных учреждений, не только в масштабах Киева, но и всей Украины в 1993 году облюбовала вооруженная банда «отморозков». Еще невероятнее выглядит то, что бандиты «работали» в тесном контакте с руководителем медицинского учреждения, именитым кандидатом наук и академиком. На территории больницы средь бела дня бандиты расстреляли из АКМ-а и пистолета сотрудника уголовного розыска Одессы Теплых, а также крымского предпринимателя Шителя. И это не плод буйной фантазии журналиста: все подробности о деяниях банды содержатся в материалах уголовного дела № 051950002, которое год назад приняла к производству старший следователь-важняк Галина Климович. Наконец, еще порция страшной правды: руководитель больницы «заказал» главарю банды, дислоцированной на территории больницы, бывшего сотрудника Минского РОВД Киева Тесленко. На протяжении 13 лет это убийство не раскрывалось. Ведь уже на то время близким другом академика и мокрушника от медицины был районный прокурор, ныне занимающий одну из наивысших должностей в ГПУ. И, тем не менее, сегодня бандиты арестованы и дают показания, указывая на заказчика убийства – руководителя больницы П. Но едва Климович подступилась к титулованному заказчику убийства в белом халате, как ощутила неимоверное давление со стороны своего руководства. После обращения Климович на имя Генпрокурора Александра Медведько, ее немедленно отстранили от дела. И тогда Галина Ивановна решилась придать огласке эту грязную историю. Ниже мы публикуем ее обращение к прессе, призывая коллег придать его максимально возможной огласке. Также все желающие смогут составить свое представление о роли руководителей Генпрокуратуры в спасении от тюрьмы медицинского светилы. В тексте мы опускаем фамилию академика, название медучреждения, которым он руководит, а также имена его подельников-убийц. Надеемся, что эти подробности станут известны после вынесения справедливого приговора суда.
ОБРАЩЕНИЕ В СМИ
Я, старший следователь по особо важным делам Генеральной прокуратуры Украины старший советник юстиции Климович Галина Ивановна обращаюсь к Президенту Украины, Председателю Верховного Совета Украины, к политикам нашего государства, которые не декларируют, а реальными действиями проводят в жизнь идею о равенстве всех перед законом и хотя бы пытаются вести борьбу с коррупцией в нашем государстве. Я также обращаюсь к простым гражданам Украины, так как являюсь одной из них, и хочу донести до них правду, которая мне стала известна в ходе моей профессиональной деятельности. Ранее обо мне часто писалось в средствах массовой информации, как о следователе бескомпромиссном и честном, на чью жизнь неоднократно покушались в связи с профессиональной деятельностью. Но если ранее угроза моей жизни исходила от организаторов и лидеров организованных преступных групп, то в настоящее время такая угроза уже возможна от коррумпированных представителей органов власти, а также влиятельных в этой и других сферах лиц. 28 октября 2005 года я вместе со следственной группой приняла к своему производству уголовное дело № 051950002 по факту умышленного убийства сотрудника Одесской милиции Теплыха В.Б., который исчез в сентябре 1994 года и местонахождение его тела на момент принятия мною этого уголовного дела не было установлено. На протяжении 4-х месяцев в результате кропотливого труда следственно-оперативной группы это преступление ( почти двенадцатилетней давности) было раскрыто, и останки тела Теплыха, а также крымского предпринимателя Шителя Ю. П., который погиб вместе с ним, были обнаружены и изъяты в ходе воспроизведения обстановки и обстоятельств событий с участием одного из непосредственных исполнителей убийства, выдавшего место захоронения потерпевших. Следствием установлено, что убийство Шителя и Теплыха было совершено на территории Центральной больницы №…, в одном из помещений хозяйственного блока больницы, расположенного рядом с моргом. Убийство было совершено среди бела дня, с применением автомата «Калашникова», пистолета «ТТ» и обреза, что явно не могло остаться незамеченным для руководства больницы, контролировавшего все движения на своей территории. За несколько месяцев до указанных событий один из исполнителей данного преступления, в результате неосторожного обращения с огнестрельным оружием, прострелил себе обе ноги и тут же был доставлен в ЦРКБ № 30, где с ведома и согласия руководства этой больницы был прооперирован, однако в медицинских документах пострадавшему был выставлен ложный диагноз, а факт огнестрельного ранения был скрыт от органов милиции. Следовательно, если бы руководство больницы поступило по закону и уведомило правоохранительные органы о случившемся, убийство Шителя и Теплыха, как и многие другие преступления, не были бы совершены, а организованная преступная группа, действовавшая под прикрытием коммерческой фирмы, арендовавшей на территории больницы №… помещения, была бы ликвидирована. Однако руководство больницы не могло поступить по закону, так как к тому времени уже было тесно связано с бандитами и, более того, зависело от них. Так, в декабре 1993 года, на почве имеющегося конфликта с бывшим сотрудником Минского РОВД г. Киева Тесленко В. В., один из руководителей этого учреждения, ныне «уважаемый» человек, академик, кандидат медицинских наук, заказал убийство Тесленко В. В. организатору и лидеру вооруженной банды, дислоцировавшейся на территории больницы под патронатом, как я уже сказала, коммерческой фирмы. Поскольку близким другом заказчика данного преступления в то время являлся прокурор … района г. Киева, занимающий ныне одну из самых высоких должностей в Генеральной прокуратуре Украины, не трудно предположить, по какой причине убийство бывшего майора милиции не раскрывалось на протяжении тринадцати лет. Понимая, что личность заказчика убийства с учетом его личных связей на уровне первых лиц в Генеральной прокуратуре Украины, СБУ и других ведомствах практически неприкосновенна, я, тем не менее, очень обстоятельно и взвешенно продолжала собирать доказательства, как изобличающие, так и опровергающие его виновность, свято веря в иллюзию о том, что перед законом все равны. Но не тут-то было. Как только в материалах уголовного дела замелькала фамилия заказчика убийства, на меня под видом осуществления прокурорского «надзора» стало оказываться давление с целью не дать мне возможности расследовать дело в отношении него, а тем более привлечь его к уголовной ответственности. По делу начались систематические проверки с вычитыванием и выписыванием материалов, изобличающих заказчика, которые, по всей видимости, становились ему же известны, а также анализировались моим руководством с целью направить расследование дела в «нужном» им русле. Поскольку никаких нарушений закона выявлено не было, а оставлять дело в руках строптивого следователя становилось небезопасным, была организована ( не без спецслужб) комбинация, в результате которой от одного из заключенных под стражу обвиняемых была вынесена из ИВС записка, которая в течение нескольких дней легла на стол Генеральному прокурору Украины Медведько А. И. (Сам по себе случай беспрецедентный). В записке говорилось о том, что к человеку применяются пытки с целью понудить его оговорить господина П., являющегося по материалам дела заказчиком убийства Тесленко. В связи с указанными событиями, мне поступила команда немедленно прибыть в Киев для доклада лично Генеральному прокурору Украины по фактам, указанным в записке. Понимая, что у меня за спиной ведется «грязная» игра, я допросила указанного обвиняемого по обстоятельствам и причинам написания им такой записки, и тот в присутствии своего защитника сознался, что написал ее под диктовку взамен за обещанное ему освобождение из-под стражи в течение ближайшего времени. Вскоре уголовное дело было заслушано при заместителе Генерального прокурора Украины, который, не будучи до конца уверенным в моей «благонадежности», направил надзирающего прокурора в следственный изолятор ко всем арестованным по настоящему делу в надежде получить от них жалобы на применение к ним недозволенных методов следствия, чтобы при наличии таковых иметь повод для отстранения меня от дела. Однако и здесь прокуроров ждала неудача, так как все обвиняемые подтвердили, что показания и явки с повинной они писали добровольно, и что меры физического либо психического насилия к ним не применялись. Дальше просто пошло грубое вмешательство в ход расследования дела путем дачи устных команд о приостановлении или переносе конкретных следственных действий, а также требование по каждому поводу письменных объяснений, в том числе по ранее уже проверенным фактам, что влияло на плановость следствия и вносило нервозность в работу. Понимая, что так дальше работать нельзя, я 23.08.06 г. вынуждена была обратиться с письменным рапортом к Генеральному прокурору Украины Медведько А. И., в котором просила оградить меня и ход следствия от незаконного давления. Реакция на мой рапорт оказалась неожиданной. 26.09.06 г. в 9.45 гражданин П. был задержан мною в качестве подозреваемого, допрошен, и с его участием была проведена очная ставка, в ходе которой он полностью был изобличен в совершении особо тяжкого преступления, за которое в качестве меры наказания предусмотрено лишение свободы до 15-ти лет, а также пожизненное заключение. В тот же день, поздно вечером, под видом рассмотрения моего рапорта, уже при другом заместителе Генерального прокурора Украины, фактически произошло очередное заслушивание дела и выяснение законности задержания мною человека. Поскольку задержание гражданина П. всеми, участвующими в заслушивании прокурорами, было признано законным и обоснованным, последний был водворен в ИВС. Окончательное «прозрение» руководства Генеральной прокуратуры Украины наступило на следующий день, когда господину П. было предъявлено обвинение в подстрекательстве к умышленному убийству из корысти, и мною было подготовлено представление в суд об избрании ему меры пресечения в виде заключения под стражу, с которым должен был согласиться либо обоснованно отказать в даче согласия надзирающий прокурор. Вот тогда поступила команда: «Немедленно со всеми материалами дела к Медведько А. И.», а через полчаса меня ознакомили с письменным указанием прокурора среднего звена о немедленной передаче уголовного дела другому следователю, который в тот же день, не успев даже формально принять дело к своему производству, а тем более ознакомиться с материалами, побежал, сбиваясь с ног, освобождать «уважаемого человека», принадлежность которого к «касте» сделала его неприкасаемым. 27.09.06 г. я обратилась к Генеральному прокурору Украины Медведько А. И. с новым рапортом, изобличив его в нечестности и лжеборьбе с преступностью, чем бросила в его лице вызов всей системе. Понимая, что я вступила в неравный бой, что может повлечь за собой не только незаконное преследование меня, но и реальную угрозу моей жизни, я, все-таки, надеюсь на демократические изменения в нашем государстве, поэтому обращаюсь с настоящим заявлением ко всем, кто не приемлет двойных стандартов руководствуется логикой правды и законом. Задавая себе вопрос сегодня о том, повторила ли бы я этот поступок снова, заранее зная, что подвергну себя гонениям и преследованиям, я отвечаю: «Да!», так как не признаю двойных стандартов, не называю белое черным и, служу, прежде всего, народу Украины, а не его «слугам». Не может быть правды для бедных и богатых! Не может и не должна степень ответственности за содеянное зависеть от толщины кошелька и принадлежности к клану. Перед законом все должны быть равны, и именно этой идее я служила и служу всю свою жизнь! С уважением ко всем, Старший следователь по особо важным делам Генеральной прокуратуры Украины, старший советник юстиции Г. И. Климович http://obkom.net.ua/articles/2006-10/04.1219.shtml
Специалисты утверждают, что иначе как «перестраховкой» человека, который опасается потерять должность, действия украинского Генпрокурора не назовешь. Украина провластная будет иметь еще одну «священную коровую» - Александра Медведько. Именно такой условный статус получит нынешний Генпрокурор, если предложенные им реформы вступят в силу, - утверждают эксперты. 7-летний контракт с властью и протекция Президента. Настолько комфортных условий не имел еще ни один Генпрокурор, говорит бывший нардеп Степан Гавриш. Объясняет: именно поэтому Александру Медведько чрезвычайно удобно лоббировать собственные реформы, которые, вдобавок, содержат множество невыясненных юридических аспектов. Степан Гавриш, юрист: «Думаю, что в этих условиях станет вопрос о том, что освободить генерального прокурора будет практически не возможно. Будет выписываться индульгенция на 7 лет, которая тоже требует политически сложного решения». Заместитель Генпрокурора Александр Шимальский не возражает, что Александру Медведько действительно удобно узаконить свои реформы. Дескать, как иначе защититься от непостоянных настроений в парламенте. Вдобавок, говорит Шимальский, Генпрокурор заботится не только о себе, но и о своих преемниках. Предложенные Александром Медведько реформы послужили причиной шквала отрицательных эмоций у бывшего Генпрокурора Украины Олега Литвака. Он говорит, что реформировать прокуратуру действительно нужно, но начинать надо точно не с привилегий ее главы. Такие действия генпрокурора Олег Литвак назвал, по меньшей мере, не профессиональными. Олег Литвак, экс-генпрокурор Украины: «Думать не о сроке продления срока Генерального прокурора, а как повысить профессионализм работников органов прокуратуры. Для чего сегодня городить огород, когда надо сегодня его разгораживать, чтобы прокуратура была более публичной, более открытой». Впрочем, в прокуратуре говорят: введенные в действие реформы значительно улучшат работу структуры. Дескать, эти изменения будут к лучшему. Все было бы чудесно, если бы не было настолько проблематическим. Если реформы таки утвердят, Генпрокурор получит практически неограниченную власть. А поскольку, говорят эксперты, парламент едва ли будет иметь коалиционное большинство, руководитель прокуратуры будет подчиняться лишь одному человеку - Президенту Украины. http://obkom.net.ua/news/2006-10-03/0835.shtml
Cьогодні у Верховній Раді України слухався Проект Закону №0953 про внесення змін до Закону України "Про прокуратуру" (нова редакція) (друге читання за дорученням від 04.03.2004, подання Комітету про зняття з розгляду вручено 20.09.2006). 05.10.2006 11:24:16 Рішення прийнято. Поіменне голосування про проект Постанови про скасування рішення Верховної Ради України про прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін до Закону України "Про прокуратуру"(№0953/П) За-390 Проти-0 Утрим.-1 Не гол.-45 Всього-436 http://193.19.152.10:7777/pls/radac_gs09/g_zak_lis...
Вдень у середу, 18 жовтня, у Києві біля будинку Генеральної прокуратури невідомий, погрожуючи підірвати гранату, висуває низку вимог. Які саме вимоги висуває чоловік, а також чи бойова граната, поки невідомо. Як повідомило поінформоване джерело в правоохоронних органах, інформація про це надійшла о 12.45 до міліції. Повідомлялось, зокрема, що в Києві, на вул. Різницькій, 11-б, невідома особа, погрожуючи підірвати себе, вимагає зустрічі з міністром внутрішніх справ України. "Хто він, які причини вчинку, звідки ця людина, - за словами співрозмовника агентства, - з’ясовується". Наразі до місця події виїхала слідчо-оперативна група співробітників міліції Печерського райвідділу ГУ МВС України в м. Києві, співробітники СБУ в м. Києві, вибухотехнічна служба. Джерело також додало, що людина нікого до себе не підпускає, говорить, що "замінувала себе". За наявною у співрозмовника інформацією, до місця події також виїхав перший заступник міністра внутрішніх справ Володимир Євдокимов. За матеріалами УНІАН "Підривник" Генпрокуратури виявився фермером з Миколаївської області
Кореспондент.net 18 Жовтня 2006, 15:30
Як повідомили у прес-службі ГПУ, з чоловіком, який виявився фермером Архиповим з Миколаївської області, провів переговори перший заступник міністра внутрішніх справ України Володимир Євдокимов. В результаті чого фермер в супроводі правоохоронців пройшов до кабінету першого заступника генпрокурора Сергія Винокурова і передав свої вимоги. Після цього, як зазначили у прес-службі ГПУ, Архипов в супроводі заступника міністра поїхав до будівлі МВС. За словами співрозмовника агентства, "підривник" виглядав спокійним. Водночас, як повідомили у прес-службі СБУ, після отримання повідомлення про інцидент, СБУ прийняла заходи відповідно до ситуації з метою забезпечення безпеки громадян і запобігання наслідкам, які б могли завдати шкоду здоров’ю та життю громадян, які були поруч з Архиповим. До місця події було стягнуто спецпідрозділи МВС "Беркут", та спецпідрозділ СБУ "Альфа". Водночас, як повідомили в правоохоронних органах, сьогодні близько 9.30 Архипов зателефонував за номером 01 і повідомив, що йому потрібна зустріч з міністром внутрішніх справ України Юрієм Луценком з питання неправомірних дій співробітників міліції в Миколаївській області щодо його земельної власності. О 10.00 він вже зателефонував за номером 02 і повідомив, що залишив зелений пакет з вибухівкою на Київському залізничному вокзалі біля однієї з кас. Правоохоронцями це було перевірено, пакета знайдено не було. Після цих дій Архипов поїхав на вул. Різницьку, на якій розташована будівля генпрокуратури, де тримав у руці предмет, схожий на гранату, а також при собі, як виявилося, крім цього, мав якусь хімічну суміш. Слід зазначити, що ця людина у минулому році намагалася спалити себе під стінами ВР. За матералами УНІАН МВД решило не привлекать к ответственности заслуженного террориста Украины МВД решило не привлекать к ответственности угрожавшего взорвать себя возле Генпрокуратуры Сергея Архипова до выяснения сути его претензий к правоохранительным органам. Об этом сообщили в Министерстве внутренних дел. Согласно сообщению МВД, также в течение 10 дней должна быть установлена личность звонившего по номерам «01» и «02» и угрожавшего себя взорвать в случае, если не будет организована встреча с министром внутренних дел Юрием Луценко. Как сообщалось, ранее первый замминистра внутренних дел Евдокимов и угрожавший взорвать себя возле Генпрокуратуры Архипов после встречи с первым заместителем генерального прокурора Сергеем Винокуровым отправились в МВД для переговоров. От Обкома: Напомним, что в прошлом этот террорист-маразматик уже «взрывал» здание Министерства аграрной политики, и ему за это ничего не было. Иначе как поощрением терроризма решение МВД назвать нельзя. http://www.ukranews.com/
В тексті можна використовувати Wiki або HTML теги
